З неправильною вимовою звуків у дітей ми зустрічаємося дуже рано, вже в молодших групах дошкільної установи. Проте там найчастіше спостерігаються тимчасові (фізіологічні) порушення звуковимови.

У міру дозрівання мовного апарату дитини поступово удосконалюється і його звуковимова, все більш і більш наближаючись до зразка мови дорослого.

   Абсолютно необхідною умовою є правильна, виразна і некваплива мова дорослих людей, що оточують дититу. Це той зразок для наслідування, якому дитя слідує в нелегкому для нього процесі опанування правильної вимови звуків. Якщо ж такий зразок відсутній, то засвоєнню дітям правильної артикуляції звуків різко важко або навіть стає неможливим. Про це свідчать, на приклад, випадки досить широко поширеною «родинної картавості», яку дитя засвоює, наслідуючи батькам.

   Зовсім неприпустимо «сюсюкання» дорослих з дитиною. Тут вона позбавляється не лише правильного зразка для наслідування, але навіть і стимул-реакції для поліпшення своєї звуковимови: адже дорослим подобається його мова, і вони самі наслідують їй!

   Причинами патології дитячої мови можуть стати:

   Різні несприятливі дії, як у внутріутробному періоді розвитку, так і під час пологів.

   Від часу ураження в значній мірі залежить характер аномалії розвитку мозку в цілому. Найбільш важке ураження мозку під впливом різних шкідливостей (інфекцій, інтоксикацій) зазвичай виникає в період раннього ембріогенезу, наприклад, на 3-4 місяці внутріутробного життя, в період найбільшої диференціації нервових клітин. Залежно від того, які відділи нервової системи найінтенсивніше розвиваються в період впливу того або іншого шкідливого чинника, недорозвинення може стосуватися переважно рухових, сенсорних, мовних або інтелектуальних функцій. Серед причин, зухвале пошкодження або недорозвинення мозку, найбільш частими є інфекції або інтоксикації матері під час вагітності, токсикоз, родова травма, асфіксія - недостатність кисневого постачання мозку, несумісність крові матері і плоду по резус-фактору, захворювання центральної нервової системи.

   Різні захворювання в перші роки життя дитини. Особливо згубними для розвитку мови є часті інфекціонно-вірусні захворювання, менінгоенцефаліт і ранні шлунково-кишкові розлади.

   Травми черепа, що супроводжуються струсом мозку.

   Спадкові чинники. Наприклад, природжені дефекти мовного апарату: незрощення верхньої губи, щелепи, м′якого і твердого піднебіння; масивні і короткі під′язикові вуздечки; зміни форми і відносної величини щелеп; патологічне розташування і форми зубів верхньої і нижньої щелеп.

  Таким чином, велика роль у виникненні мовних порушень, у тому числі і спільного недорозвинення мови, належить генетичним чинникам. У цих випадках мовний дефект може виникнути під впливом навіть незначних несприятливих зовнішніх дій.

   Куріння під час вагітності, вживання алкоголю.

   Несприятливі соціально - побутові умови, що приводять до мікросоціальної педагогічної занедбаності, порушенням емоційно-вольової сфери і дефіциту в розвитку мови.

   Токсикоз вагітності, не залежно від терміну вагітності.

  Якщо вплив цих чинників поєднується хоч би з нерізко вираженою органічною недостатністю центральної нервової системи або з генетичною схильністю, то порушення мовного розвитку набувають стійкішого характеру і виявляються у вигляді спільного недорозвинення мови.

Ігри для розвитку мовлення

   «Луна»

   Грати можна удвох і великою групою. Обираємо ведучого (він і буде «луною»), який має повторювати те, що йому скажуть. Почніть із простих слів, потім перейдіть до важких і довгих. Спробуйте пропонувати для повторення віршовані і прозаїчні фрази. Якщо «Луна» відповіла правильно п'ять разів, призначайте по колу наступного учасника гри.

   «Абетка»

   Дитина разом із дорослим придумують та називають слова на кожен звук у абетці. Можна влаштувати змагання, хто назве слів більше, коли в дитини буде вже великий словниковий запас.

   «Ланцюжок із слів»

   Кожний учасник гри називає слово на той звук, який був останнім у попередньому слові. Таким чином привертаємо увагу на виокремлення необхідного за умовами гри звука і спонукаємо на добір слова, в якому цей звук буде попереду.

   «Зіпсований телефон» 

   Усі, звісно ж, пам'ятають гру свого дитинства. Вона якнайкраще підходить для розвитку фонематичного слуху в дошкільників.

   «Плутанина»

   Звертаємо увагу дитини на те, як важливо не плутати звуки між собою. На підтвердження цієї думки читаємо жартівливі віршики.

Височенні кучугури
намела метелиця. 
Білим килимом (пісок) 
під дерева стелиться.

Кімнату до свята 
малі прибирали. 
На стінах і вікнах 
(морквини) чіпляли.

Їхав-їхав Дід Мороз 
через поле, через ліс.
І (картоплю) у мішку 
діточкам малим привіз.

Діти дуже люблять небилиці і з радістю можуть самі придумати такі ж жарти. Спробуйте вигадати слова, змінюючи лише одну букву, наприклад:

* «ночі — очі;
* мати — хати;
* білка — гілка;
* млин — клин».

Вправа-тест «Пиши знаками»

Вправа-тест «Пиши знаками» корисна для визначення рівня фонематичного слуху. Запропонуйте дитині записати слово, але не буквами, а знаками, позначаючи голосні звуки кружечками, а приголосні рисками. Скільки звуків у слові, стільки й знаків. Наприклад, слово «суп» слід записати так: риска, кружечок, риска. Після того, як ви переконалися, що дитина зрозуміла завдання, продиктуйте слова, а вона запише їх на аркуші паперу у вигляді «шифру».

   Інший варіант цього завдання: ви пропонуєте дитині картки-картинки, на яких зображені тварини (пес, лев, слон, корова та ін.), і картки звукових схем слів, відповідні карткам-картинкам тварин, у вигляді «шифровок». Завдання дитини полягає в тому, щоб визначити, яка схема підходить до кожного слова.

   Всі запропоновані і подібні ним вправи потрібно практикувати, доки дитина не навчиться легко справлятися зі всіма завданнями. Лише за цієї умови можна бути впевненими в тому, що майбутній школяр навчився розрізняти звуки на слух, а отже, і навчання грамоти не буде для нього складним.

 Коли дитині потрібен логопед?

   Діти дуже не схожі один на одного не тільки зовнішністю і характером, але й особливостями свого розвитку. Одні вже в однорічному віці старанно повторюють за дорослими слова і по сто разів на день намагаються назвати все, що бачать навколо. Інші тільки після двох років починають намагатися вимовляти щось більш складне, ніж дитячий лепет.

   Як би там не було, мовний розвиток дитини починається з того, що малюк копіює батьків, повторює за ними слова, які спочатку складаються в смішні і безглузді комбінації, а потім стають все більш зрозумілими та розбірливими. Незалежно від того, в якому віці дитина почала говорити, батькам дуже важливо вчасно переконатися, що її мовний розвиток йде в потрібному напрямку, а якщо це не так, то можливі проблеми краще вирішити в ранньому віці. Як допомогти дитині правильно говорити. Наскільки правильно і добре буде розвиватися дитяча мова, багато в чому залежить від батьків. Ні в якому разі не рекомендується перекручувати слова в спілкуванні з малюком і сюсюкати. Спілкуватися з дитиною слід нормальною, правильною, простою і зрозумілою мовою. Адже діти дуже швидко починають копіювати своїх батьків, і зовсім скоро мова дитини буде сповнена тих слів і зворотів, які мама і тато використовують у повсякденному спілкуванні з нею. На мовний розвиток дитини великий вплив також має психологічна обстановка в сім'ї. Сприятливо позначається спокійне, доброзичливе спілкування, відсутність криків і скандалів, дотримання режиму дня. Ці умови дозволять уникнути ризику розвитку заїкання і неврозів. Цілком нормально, коли дитина у віці 2-5 років продовжує трохи гаркавити і вимовляти неправильно звуки. Батьки можуть дитині допомогти зробити мову більш правильною за допомогою різних мовних ігор, читання вголос книг, розучування віршів і загадок, та й просто спокійного взаємного спілкування. Але при цьому важливо вчасно зрозуміти, чи є недоліки в дитячій мові природним етапом розвитку або вони є проявленням проблем, що вимагають втручання фахівця-логопеда.

 КОНСУЛЬТАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

Час звернутись до логопеда.

    Якщо вашій дитині важко спілкуватись зі своїми однолітками,і  ви помітили, що її мова значно відстає віднорми зверніться за консультацією до логопеда. Виясніть, що стало причиною. Можливо ви дуже мало спілкуєтесь з вашою дитиною,і вона просто не чує розмовної мови. Тоді негайно почніть більше спілкуватись з дитиною, читати казки, вірші,активно займатись малюванням та ліпленням.

   Підставою для відвідування логопеда є неправильна вимова звуків.

   Свистячі:«С», «З», «Ц» - малюк повинен чітко вимовляти до кінця третього року життя.

   Шиплячі і сонорні:«Ш», «Ж», «Ч» і «Л», «Р» до кінця п’ятого року життя.

   Якщо ви помітили помилки і вас тривожить мова вашої дитини зверніться до логопеда за консультацією і невідкладно. Чим довше малюк буде картавити і шипилявити ,тим міцніше закріпиться у нього неправильна вимова і тим важче у майбутньому буде виправити  дефект.

 

 

«Що мають знати батьки про фактори і причини які впливають на вади мовлення у дітей в дошкільному віці та їх усунення.»

Ще в дошкільному та молодшому шкільному віці батькам слід звернути увагу на вимову звуків у дітей. Діти зі звуковими вадами, коли усвідомлюють свій недолік, стають мовчазні, соромливі, нерішучі, а коли їх ще не розуміють, то вони дратівливі, замкнуті, невпевнені в своїх силах. Дуже важливо своєчасно виявити вади мовлення і звернутися за допомогою до логопеда. Правильна та своєчасна організація логопедичної роботи є запорукою усунення порушень мовлення, підвищення успішності дітей. Грубі дефекти мовлення виникають при порушенні розвитку плода в період з 4 тижнів до 4 місяців.

· Фактори, що сприяють виникненню мовленнєвих порушень:

- Токсикоз при вагітності.
- Вірусні захворювання.
- Ендокринні захворювання.
- Травми, несумісність крові по резус-фактору.
- Родова травма, асфіксія.
- Захворювання в перші роки життя.
- Спадкоємні фактори.
- Несприятливі соціально-побутові умови.
- Травми черепа - де є струс мозку. 

Причини чому діти погано говорять.

1. Батьки мало розмовляють з дітьми. (Розмовляти потрібно коли дитина знаходиться ще в утробі матері. Коли дитина народилась потрібно читати казки, вірші, чистомовки, скоромовки, показувати малюнки.)

2. Порушення анатомічної будови артикуляційного апарату. (Анатомо-фізіологічні дефекти: неправильна форма щелепи, зубів, коротка під’язикова складка, язик не достатньо піднімається вгору і не вимовляє звук (Р), неправильний прикус.)

3. Зниження слуху.