Не дистанціюйтеся від дітей. Самі підійдіть і сядьте біля них, спостері­гайте за іграми, вслухайтеся у розмови.

   Зробіть початок заняття нефіксованим у часі. Візьміть усе, що ви при­готували до заняття і розмістіть матеріали так, щоб діти могли їх бачи­ти: розкладіть на ігровому килимку навколо себе предметні картинки або чистий аркуш ватману і маркери, фізичну карту України чи дитя­чу енциклопедію, відкриту на сторінці, де зображено карту зоряного неба. Почніть працювати з матеріалом — розглядати, вирізати, малю­вати тощо. Організуйте це таким чином, щоб у дітей з'явився інтерес до вашої діяльності. Зверніться до тих, хто виявив цікавість або просто перебуває поряд, із проханням допомогти: подати, притримати, розмі­шати фарбу.

   Залучіть двох-трьох дітей до спільної діяльності. Проводьте її у тако­му емоційному стані, щоб інші діти самостійно, без спонукань, захоті­ли долучитися до неї.

   Приберіть чи зведіть до мінімуму монологічну форму спілкування з дітьми. Будуйте його на засадах ділового партнерства та конструк­тивного діалогу. Лише так ви зможете пізнати і врахувати в освітньому процесі інтереси дітей та індивідуальні особливості протікання психіч­них процесів.

    Намагайтеся прив'язати до реального життя дітей усю навчальну інформацію, що подається. Наприклад, ознайомлення з професіями до­рослих проведіть на основі бесіди про професії батьків та знайомих людей з найближчого оточення. Розіграйте ситуацію про те, як одна з відомих дітям професій (водій тролейбуса, кухар, лікар, вихователь) «зникла». Поміркуйте разом про наслідки такої ситуації. Зробіть це ве­село і смішно. Поверніть дитячий сміх до дитячого садка! А навчаючи дітей побудови упорядкованих послідовних рядів: великий — менший — найменший, принесіть і розкладіть на килимку багато різних за роз­міром пластикових пляшечок і кришечок до них. Попросіть знайти до кожної пляшечки відповідну кришечку, потім (чи, можливо, дітям за­хочеться спочатку) побудувати ряд: від найбільшої пляшечки до най­меншої. Під час цієї діяльності є можливість закріпити порядкову ліч­бу, поміркувати над можливостями використання пляшечок у побуті. Скажімо, виготовити з них совок для піску чи інших сипучих речовин, годівничку для птахів, вазу для олівців, «гантелі» (наповнити пляш­ки водою) для занять фізкультурою чи навіть шумовий музичний ін­струмент (наповнити пляшки горохом, квасолею, жолудями, мушлями тощо), щоб потім створити своєрідний оркестр.

   Особливістю таких занять є прихованість навчальних завдань від дітей. Вони існують лише для вихователя, зафіксовані у пла­ні його роботи та втілюються у партитурі робочого дня. Для дітей це цікава діяльність, забарвлена позитивними емоціями спілкуван­ня та відкриттів. Та за появи ознак втоми вихователь має завершити заняття.